Ісламський культурний центр «Бісмілля»

Ісламський культурний центр «Бісмілля» допомагає школі-інтернату для дітей з інвалідністю, переселенцям і бійцям на передовій. Окрім цього, ІКЦ «Бісмілля» допомагає безхатченкам та постраждалим унаслідок пожеж на Луганщині восени 2020 року. У громаді вважають, що згуртованість і благодійність — це обов’язок кожного, хто сповідує іслам.
«Бісмілля» розташований у місті Сєверодонецьк і працює вже понад десять років (із 2010). Перед громадою завжди було чимало викликів, але особливо їх побільшало тоді, коли почалася російсько-українська війна: мусульмани-переселенці з Луганщини опинилися без мечетей та всієї інфраструктури. Місцева громада поставила собі за мету зберегти іслам на Луганщині.

Історія виникнення ІКЦ «Бісмілля» (Сєверодонецьк)

Від початку була лише громада «Бісмілля», яка виникла у 2008 році. Організацію ми зареєстрували в березні 2010 року. Ідея її створення виникла після мого знайомства з мусульманами міста Сєверодонецьк. Тоді це було чотири людини. Вони розповіли мені, що в інших населених пунктах теж є мусульманські громади. Згодом я познайомився і з ними. Так виникла ідея створення власної громади, та почався складний шлях її реалізації.

Ісламський культурний центр виник пізніше. У нас були проблеми з місцевою владою й тим, щоби нам виділили землю для будівництва мечеті. Тому в нас залишився тільки один шлях — купити будівлю і створити центр, який би виконував і роль мечеті.

У 2014 році, коли частину Донбасу було окуповано, на підконтрольній Україні території Луганської області не залишилося жодної мечеті. Основні ісламські центри були на окупованій території. Мусульмани є, а інфраструктури немає. Тоді я прийняв рішення за будь-яких обставин зберегти іслам в області та об’єднати тих мусульман, які були на підконтрольній Україні території. Мене підтримали друзі та небайдужі, й у 2016 році було придбано будівлю, в якій ми розташовуємося сьогодні. На першому поверсі в нас розташована сама мечеть. Там відбувається все, що пов’язано з духовною складовою ісламу. На другому поверсі — Ісламський культурний центр. Наша організація має регіональний статус та входить до Духовного управління мусульман України «Умма».

Головна ідея ІКЦ «Бісмілля»

Розвивати іслам та боротися зі стереотипами, що існують навколо ісламу.

Напрями діяльності ІКЦ «Бісмілля»

Головні задачі — це виконання мусульманських обрядів: щоденна п’ятиразова молитва, п’ятнична молитва з проповіддю, уроки та лекції про іслам, вивчення Корану тощо. Наш ІКЦ також бере участь у суспільному, культурному та соціальному житті області та України.

Джерела фінансування

Загалом це пожертви місцевих мусульман. Я як керівник центру, імам громади, капелан від мусульман працюю без зарплати та доходів. 

Як почалася благодійна діяльність ІКЦ «Бісмілля»?

Вона почалася одразу. Благодійність — це частина ісламу. Цьому нас учить Коран та Пророк Мухаммад (мир йому й благословення Аллага!). Соціальна згуртованість — це обов’язок кожного мусульманина. Пророк Мухаммад (мир йому й благословення Аллага!) сказав: «Якби в мене було золота розміром із найвищу гору, то я б його роздав за один день, не залишаючи нічого». Чим допомагати суспільству і як саме це робити, кожен вирішує для себе сам. Це особистий шлях, який виходить із можливостей людини.

Які саме благодійні проєкти ви реалізовуєте?

Наша благодійна діяльність є різносторонньою та постійною:

• Останні часом нашою тривалою акцією є «Нагодуй голодного». Майже два роки ми щонеділі годуємо 50 людей. Такі само акції відбуваються в Києві, Запоріжжі, Кам’янському та частково в Харкові. 

 

Волонтери ІКЦ «Бісмілля» готують їжу для акції «Нагодуй голодного»

 

Акція «Нагодуй голодного»

• Також ми допомагаємо школі-інтернату для дітей з інвалідністю, переселенцям, бійцям на передовій. На свята роздаємо харчові продукти малозабезпеченим сім’ям. Цілий місяць під час Рамадану (обов’язковий місячний піст у мусульман — прим.) ми годуємо людей щовечора.

 

ІКЦ «Бісмілля» в школі-інтернаті для дітей з інвалідністю

 

Тимур Берідзе передає їжу для 57-ї окремої мотопіхотної бригади

• Допомагаємо погорільцям. У 2020 році під час пожеж ми купили води на 40 тисяч гривень та допомагали пожежникам. 

 

Речі, передані погорільцям, до збору яких долучився, зокрема, ІКЦ «Бісмілля»

• Допомагаємо з одягом.  Наш Центр співпрацює з різними волонтерами. Наприклад, зі Львова нам надсилають одяг, і ми тут його роздаємо.

 

Роздача одягу, який зібрав ІКЦ «Бісмілля»

 

Одяг, який передали волонтери зі Львова та Харкова. Його ІКЦ «Бісмілля» роздавав погорільцям

Більшу частину нашої діяльності фінансують наші віряни. Іноді ми отримуємо невелику допомогу від різних благодійних організацій та приватних осіб. Минулого року певну суму на наші акції для безхатьків виділив голова Луганської обласної державної адміністрації Сергій Гайдай. 

Що за люди займаються благодійною діяльністю в ІКЦ «Бісмілля»? Як до вас долучитися й чи можуть це зробити люди зі світськими переконаннями або ж ті, які сповідують іншу релігію?

Основне навантаження припадає на мене, мою сім’ю, декількох волонтерів та на наших молодих активістів. Моя сім’я є тут опорою.

У наших благодійних акціях можуть взяти участь усі охочі, незалежно від релігійних переконань, соціального статусу чи рівня освіти. Якщо бажаєте долучитися, то потрібно повідомити керівництво нашого ІКЦ та зробити пропозицію. Тоді ми зможемо узгодити те, про яку допомогу йдеться, її розмір. Також оберемо час, коли ця допомога буде реалізована та для кого саме її буде направлено. Обмежень як таких у нас немає. Хіба що ми не можемо прийняти як допомогу щось, що суперечить канонам ісламу. Наприклад, якщо нам запропонують роздати свинину, то ми відмовимося. На свинину є заборона в нашій релігії. 

Чи вплинула на вашу благодійну діяльність пандемія?

Так, вплинула. Люди тепер не можуть так активно допомагати фінансами. Крім цього, вводилися локдауни. Коли карантинні обмеження посилювалися, то ми зачиняли Центр та переходили від наших звичайних роздач їжі до режиму адресної роздачі. Тобто доставляли їжу конкретним людям до місця їхнього проживання. 

Розкажіть про свій життєвий шлях. Як особисто Ви прийшли до благодійної діяльності?

Я родом із Грузії. Мені 52 роки. Одружений із грузинкою. У нас четверо дітей: три дочки та десятирічний син. Я походжу із сім’ї селян. У Грузії 10% населення — це мусульмани. Я з такої мусульманської родини.

Я закінчив історичний факультет Батумського державного університету імені Шота Руставелі. 10 років працював у загальноосвітній школі. Викладав історію Грузії та всесвітню історію. Паралельно займався суспільно-політичною діяльністю, декілька років обіймав посаду керівника регіональної виборчої комісії. 

В Україні я живу з 2000 року. Постійно проживаю в місті Сєверодонецьк Луганської області, є власником малого бізнесу (переважно торгівля). З 2008 року я керую мусульманською громадою Сєверодонецька. Більшу частину свого часу я приділяю духовній роботі (проведення всіх ісламських обрядів) та роботі суспільній. Я є волонтером у всіх напрямах діяльності нашого ІКЦ. 

Про себе я не можу сказати, що є момент, коли я прийшов до благодійної діяльності. Це було завжди. Я виріс у сім’ї, де постійно бачив щедрість батьків до своїх ближніх. Моя віра та виховання батьків є причинами, чому я роблю те, що роблю. 

До якої етнічної спільноти Ви себе відносите, й що означає — мати таку ідентичність у сучасній Україні?

Я грузин. На підконтрольній Україні території Луганської області нас проживає чимало. На жаль, ми не маємо офіційно зареєстрованої організації. Неофіційно я очолюю нашу спільноту. Ми намагаємось брати участь у заходах, де можна показати грузинську культуру.

Українці та грузини — це народи-брати. Між нашими країнами склалися чудові стосунки, ми є друзями. Під час Другої світової війни загинуло 300 тисяч грузинів. Із них 200 тисяч полягло на українській землі. Я думаю, що це не випадковість. Я хочу, щоби сучасна Україна посилювала та укріплювала ті чудові зв’язки, які в неї є з Грузією. 

Що Вас найбільше мотивує у Вашій діяльності?

Найперше, це моя віра. Вона щира, чиста. Іслам – це найкраще виховання. На жаль, про іслам люди знають дуже мало. Навіть самі мусульмани. Інформація про іслам часто подається викривлено. Тому я намагаюсь показати людям, хто такі мусульмани насправді. 

По-друге, це освіта. Без правильної освіти неможливо поєднувати те, у що віриш, із тим, що робиш. Потрібно бути хорошою, чесною, безкорисливою людиною. Великий грузинський письменник Ілля Чавчавадзе в одному зі своїх віршів писав: «Кожен день запитуй себе про те, чим ти був корисний для людей сьогодні». Те саме й в ісламі. Можна все життя молитися, але якщо ти байдужий до долі людей, то Аллаг не прийме жодну з твоїх молитов і покарає тебе. 

По-третє, це моє походження. Я виріс у сім’ї, яка ніколи не відмовляла й завжди допомагала ближнім, якщо була така можливість. Часто ми через це страждали, але сімейна традиція допомоги продовжується й досі. 

Хто є для Вас прикладом у діяльності, яку робите? 

В Україні серед мусульман є багато щедрих людей, але я ні на кого не рівняюсь. Усе вже є в моїй вірі. Пророк Мухаммад (мир йому й благословення Аллага!) сказав: «Пожертва так стирає гріхи, як вода бруд». Пожертва очищує нашу душу, тіло, власність, звеличує в очах Всевишнього нашу віру. Пророк Мухаммад був серед людей найщедрішим. Таким прикладом для нас є й перше покоління мусульман. 

На яких цінностях має розвиватися Україна?

На мою думку, найперше, варто повністю відмовитися від комуністичного спадку в питаннях віри. Без віри страждає виховання майбутніх поколінь та складніше говорити про відповідальність. 

У нас доволі низький рівень освіти та освітніх послуг. Потрібно терміново щось із цим робити. 

Один із визначальних факторів для розвитку України — це євроінтеграція. Чим швидше вона відбуватиметься, тим краще.

Серед молоді потрібно виховати політичну еліту, яка не буде походити з корумпованого середовища.