Жіноча громадська організація «Мар’ям»

Створена мусульманками громадська організація «Мар’ям» допомагає дитячим будинкам, хоспісу для літніх людей, погорільцям (постраждалим унаслідок пожеж на Луганщині 2020 року), жінкам, які перебувають у кризовому центрі. Унікальним для учасниць організації став досвід спілкування з онкохворими дітьми та дієва медична допомога пораненим активістам під час Революції Гідності, а також українським військовим. Пережите стало каталізатором для створення проєкту «Стань донором», який популяризує ідею донорства. У бажанні допомогти своїм співгромадянам об’єднуються не тільки мусульмани, але й представники інших релігій та атеїсти. Як каже пані Олена, теперішня голова організації, «донорство можна порівняти з ковтком повітря для потопаючого».
«Мар’ям» створили мусульманки з Києва у 2005 році. Крім благодійності, для учасниць цієї організації є особливо важливою просвітницька діяльність. 

Про добрі справи розповідає Олена Мироненко, голова громадської організації «Мар’ям» (Київ)

Історія виникнення

Наша організація виникла й була зареєстрована у 2004 році. Від самого початку ми задумували її як волонтерську і благодійну.

Головна ідея та місія «Мар’ям»

Бути корисними всім людям — як дорослим, так і дітям.

Головні цінності

Відкритість. Ми відкриті до всіх. Хочемо своїм прикладом розвіювати міфи та стереотипи про іслам, щоби люди могли бачити, яким він є насправді.

Напрями діяльності

Деякі наші проєкти існували раніше і тривають нині, а деякі з’явилися після 2012 року.

До 2012 року ми працювали за такими напрямками:

  1. Відвідування та допомога дитячим будинкам. Регулярна акція раз на рік.
  2. Хоспіс для стареньких. Окрім речей і продуктів, ми ще іноді приїздили до них із якоюсь культурною програмою. Бувало, що оплачували рахунки хоспісу за електрику.
  3. Відвідування онкохворих дітей у лікарнях.

Починаючи з 2012 року, в нас з’явилися інші благодійні проєкти:

  1. Під час активної фази Революції Гідності й обстрілів протестувальників ми допомагали пораненим — серед нас багато медсестер.
  2. Із початком російсько-української війни ми стали навідувати військових у шпиталях, привозили їм їжу. На передову доправляємо необхідні речі, канцелярію.
  3. Після пожеж на Луганщині в жовтні 2020 року надіслали велику партію одягу погорільцям Сєверодонецька.
  4. Допомагаємо кризовому центру для жінок на Лук’янівці в Києві.
  5. Активно долучаємося до акції «Готовий до школи», яка проходить уже не перший рік. Для дітей із малозабезпечених родин ми купуємо рюкзаки та все необхідне для того, аби вчитися. Це спільний проєкт.
  6. На Курбан-байрам ми пригощаємо їжею переселенців із окупованих територій. Зазвичай це приблизно 70 людей. У нас є ціла інформаційна база переміщених осіб, де ми бачимо потреби кожного й намагаємося їм допомагати: дітям — підгузками, дорослим — необхідними речами.

Крім цього, в нас є інші активності:

Дитячий клуб. Працює щосуботи. Там викладають мусульманську етику, читають Коран, вчать арабської, займаються рукоділлям, вчаться готувати солодощі, а також проводять різноманітні естафети та заняття для фізичного здоров’я.

«День хіджабу» — це міжнародний день, який щороку відзначають 1-го лютого. В нас проходила акція на Контрактовій площі столиці: жінки-перехожі могли приміряти хіджаби. Підійшло їх доволі багато. Ніхто з них не боявся, й усі вони пішли з маленькими подарунками.

«Mercy for mankind» (Милість для людства) — акція, яка проходить майже щонеділі в районі  Майдану Незалежності та Контрактової площі. На вулиці ми розповідаємо людям про іслам. Щоби люди розуміли, що насправді іслам не пов’язаний із терором, що навколо нього є багато стереотипів. Іслам — це релігія любові, але важливо, щоби люди чули цю інформацію з перших вуст, а не з джерел, які викривлюють справжню картинку.

Дитячий табір у Карпатах. Він триває 10 днів. Діти там переважно мусульмани, але є й християни. Якщо родина когось із учасників табору опиняється у скрутному матеріальному становищі, то ми шукаємо спонсорів і намагаємось дати їм знижку в 50%, а іноді навіть і 100% від вартості путівки.

Джерела фінансування

Найбільше нам фінансово допомагає Ісламський культурний центр міста Києва. Також долучаються небайдужі люди. Допомагаючи грошима, вони ніби вкладають у добру справу частинку себе.

Історія благодійного проєкту «Стань донором»

Цей проєкт триває вже приблизно 5 років. Раніше ми співпрацювали з Київським міським центром крові, а тепер — із Київським обласним центром служби крові. Запуску цього проєкту передували інші акції та здобуття нами унікального досвіду. В одному з наших проєктів, де ми навідували онкохворих дітей у лікарнях, ми ще й іноді збирали для них кров. Це не було чимось масовим, але іноді наші віряни самі приходили і здавали кров для цих діток. Також ми мали досвід допомоги пораненим на Майдані, а згодом — військовим. Усе це підвело нас до усвідомлення, що дуже багато наших співгромадян потребують медичної допомоги у вигляді донорської крові. Цей досвід став певним каталізатором для створення ініціативи «Стань донором».

Суть проєкту в тому, що ми допомагаємо збирати кров, яка потім дістанеться всім, хто її потребує. Ми поширюємо інформацію про дату й час, інформуємо великі групи людей про актуальність донорства.

Проводиться все це на базі Ісламського культурного центру в Києві, саме туди приходять люди. Другим партнером тут є Київський міський центр крові. Вони надсилають до нас виїзну бригаду, приблизно семеро людей, а ті привозять усе обладнання та проводять забір крові. Нині ж формат трохи змінився, і з травня 2020 року ми співпрацюємо вже з філією Київського обласного центру служби крові, яка розміщується в Київський обласній клінічній лікарні за адресою: Багговутівська, 1.

До акції, яку робили вже у 2020 році, ми почали готуватися за місяць до початку. Активно поширювали інформацію в соціальних мережах, записали спеціальне відео, яке закликало людей прийти та зробити добру справу. У відео знялися військові, співробітники ДСНС, заступниця міністра оборони, представники православних церков тощо. Ми хотіли показати, що ця акція — це не щось, що існує винятково всередині мусульманської громади, а це про допомогу всім наших громадянам, які потребують переливання крові.

Наші зусилля дали результати, й на цю акцію до нас прийшло здати кров аж 64 людини. На жаль, кров не встигли здати всі, бо бригада просто не змогла впоратися з усіма людьми й взяти такий об’єм крові. Вони говорили, що коли б знали про те, що прийде стільки людей, то просто було б дві бригади. Решту часу в 2020 році був жорсткий локдаун, і ми нічого не організовували. Тому в минулому році була лише одна акція.

Акція на початку 2021 року зібрала менше людей — майже 40 осіб. Але в бригаді нам сказали, що це хороший показник. Добре, якщо в їхній центр за день прийдуть здати кров хоча б 2 людини. Наприкінці вересня 2021 року ми плануємо знову повторити акцію. А взагалі хотіли б вийти на стабільний графік — одна акція раз на півроку.

Що означає «правило здачі крові за шаріатом»?

Нехай це вас не відлякує. Насправді є спільні для всіх донорів умови здачі крові. Це стосується прийому їжі, невживання алкоголю, стану здоров’я тощо. Правила шаріату це визнають і так само наголошують на цьому. В нас є лише одне правило, яке пов’язане безпосередньо з ісламом. Але, я думаю, що воно є зрозумілим більшості з тих, хто хоче стати донором, але іслам не сповідує. Ми не беремо гроші за здачу крові. Адже людина — це найвища цінність, і будь-яка частинка її тіла, навіть кров, не може бути оцінена.

Майбутнє проєкту «Стань донором»

Зараз ми активно працюємо над тим, аби ісламські культурні центри та дружні нам організації почали проводити цю акцію в інших містах України. Знаходили центри крові чи лікарні, з якими можна було б співпрацювати. Дуже хочеться, щоб ця акція діяла не тільки в Києві, але й по всій Україні.

Що робити людям, які хочуть допомогти проєкту «Стань донором», але бояться вигляду крові?

Моя найперша порада: «Закривайте очі!» Звичайно, я жартую. Якщо людині це дійсно страшно, то, можливо, варто зробити корисну справу в інший спосіб: поширити якийсь пост у соціальних мережах, розповісти своїм друзям.

Якщо вигляд крові не є настільки великою проблемою, то, можливо, варто просто згадати про те, навіщо ти це робиш, щоби мотивація пересилила страх. Згадати, що твоя кров допоможе реальній людині, байдуже, що ти її не знаєш особисто. Також не забуваймо й про те, що нині умови здачі крові є доволі комфортними. Це вже не так, як було раніше. Зараз просто лежиш собі на кріслі, відпочиваєш. Крім цього, донорство є корисним для вашого здоров’я. Здача крові — це профілактика серцево-судинних захворювань, зменшення ризику розвитку злоякісних пухлин. А також донори рідше хворіють.

Якої групи крові зараз потребують найбільше?

Зараз у дефіциті ІІ, ІІІ та ІV групи. I група крові є в достатній кількості. Потреба викликана тим, що зараз стають донорами дуже мало людей.

Що за люди займаються благодійною діяльністю у «Стань донором»? Як до вас долучитися і чи можуть це зробити люди, які сповідують іншу релігію чи мають світські переконання?

Наша команда — це волонтери, люди, які мають бажання й час зробити добру справу. Це головний критерій. Тому до нас може долучитися будь-хто. Головне, щоб було бажання. Разом — ми сила.

Чи можна донорство крові обіграти через певну метафору? Якщо так, то що це буде за метафора?

Мені згадалося дещо з Корану. Є один аят, який мені видається дуже метафоричним. Там сказано приблизно наступне. Якщо хтось вбив іншу людину, то це — наче він убив усе людство. Якщо ж хтось урятував одну людину, то це — наче врятувати все людство.

Якщо ж говорити про безпосередньо метафору, то, мені здається, що донорство можна порівняти з ковтком повітря для потопаючого. Можливо, саме цей шанс дасть потопаючому нагоду виринути на поверхню та врятуватися. Ваша кров може стати цим рятівним ковтком повітря для іншої людини.

Розкажіть про свій життєвий шлях. Як Ви прийшли до благодійної діяльності в організації «Мар’ям»?

Насамперед я жінка та мати. Багато часу я присвятила вихованню своїх дітей. Коли діти вже підросли, то я усвідомила, що тепер настав час для мене. Я зрозуміла, що можу бути кориснішою для суспільства, займаючись різними проєктами. Мій чоловік мене в цьому повністю підтримав. Він сам дуже зайнята людина, бере участь у різних проєктах і мене теж закликав до цього. Я розумію, що не можу зробити все-все-все, але можу зробити те, що мені під силу.

Я думаю, що благодійністю має займатися в тій чи іншій формі кожна людина. Якщо не фінансово, то власними раками, якщо не руками, то часом. У кожної людини в серці є милосердя та бажання бути корисною для інших. Саме тому я займаюся благодійною діяльністю. Мені це дуже подобається та дає ресурс робити це далі й робити більше.

Що Вас найбільше надихає у Вашій благодійній діяльності?

Це, напевно, відчуття, коли ти розумієш, що люди тобі вдячні. Усвідомлення того, що ти дійсно їм потрібен і дійсно можеш допомогти. Якщо ти бачиш результат, то є й натхнення. Тоді легко знайти і сили, й час для того, аби проводжувати робити це далі.

Згадую випадок, коли на нашу акцію «Стань донором» прийшла одна жінка, переселенка з Луганської області. Ми їй допомагаємо. Вона сказала, що прийшла якось віддячити нам за її підтримку. На жаль, через низький гемоглобін у неї не змогли взяти кров. Ви б бачили сльози цієї жінки! Вона розуміла, що не може бути корисною в цій маленькій добрій справі. Тобто настільки вона була переповнена цим бажанням. Такі моменти в житті дуже надихають.

Звідки в суспільстві беруться стереотипи, зокрема й про мусульман?

Я думаю, що всі стереотипи з’являються за схожою схемою. Ми робимо негативне судження про якусь конкретну людину, а потім поширюємо його на всю соціальну групу, яку ця людина буцімто репрезентує. Тому, наприклад, існують стереотипи про представників кожної релігії. От є в нас сформований стереотип про мусульман. Але чомусь ми не відокремлюємо негативний досвід спілкування з одним мусульманином від усього того, до чого нас іслам закликає, як він учить нас жити. Іслам — це релігія добра та любові. В ісламі немає приписів, які б закликали людей робити якісь погані вчинки.

Ще дуже часто плутають іслам із традиціями. От бачать, що в якійсь країні є певні традиції, й одразу роблять висновок, що вони безпосередньо пов’язані з ісламом. Але це ж традиції цього народу, а не іслам як такий!

Я чула стереотипи про мусульман іще з дитинства. Особливо про жінок-мусульманок. У деякі з них я вірила. Коли вперше їхала до чоловіка на батьківщину, то думала: «А що, як продасть?» Я, звичайно ж, жартую, але певні побоювання дійсно були. Все це було дуже давно, й сьогодні я згадую про це, усміхаючись.

У цьому світі живе дуже багато людей: іудеїв, християн, мусульман тощо. Хтось із них або хороший, або поганий. Але це не означає, що ми маємо оцінювати саму релігію за вчинками окремої людини.

Як можна долати стереотипи?

Насамперед своїм прикладом. Правильно виховувати дітей, щоб і вони показували гарний приклад для інших. Потрібно не закриватися від світу, бути відкритим. Поводитися потрібно так, як ти це завжди робиш, і дуже скоро стереотипи можуть зникнути, адже в них не буде якогось реального підґрунтя.

У мене був один випадок у поліклініці. Я сиділа в черзі на прийом до лікаря. Один дідусь хотів пожартувати, але невдало: «А! Це Ви та шахідка, яка хотіла щось підривати?» Я думаю, в таких ситуаціях варто пам’ятати, як ти зазвичай ставишся до людей, та не впадати в крайнощі. Я підсіла до нього та й кажу: «Не може цього бути! Як Ви мене впізнали?» — «То Ви ще й жартувати вмієте?» — здивовано промовив він. — «Так і Ви, ж наче, говорили несерйозно», — сказала я.

Тому ніколи не потрібно забувати: як ти ставишся до людей, так само й вони будуть тебе сприймати.

На яких цінностях має розвиватися Україна?

Я думаю, що було б добре, якби люди частіше зверталися до Бога. Це буде їх утримувати від того, аби робити погані вчинки, і спонукати робити вчинки добрі. Якщо люди вірять, то все буде добре і в їхній державі.

Хто ми? 

Жіноча громадська організація «Мар’ям» створена у 2005 році з метою забезпечення належних умов життєдіяльності для жінок-мусульманок та їх дітей, для реалізації потреб у розвитку особистості, в релігійній та духовній освіті, в активному суспільному житті та комунікації, а також у професійній діяльності. З цією метою організація проводить культурно-освітні заходи, реалізує благодійні проєкти, надає різноманітну допомогу тощо.

Організація «Мар’ям» постійно проводить лекції, семінари та тренінги для жінок із питань релігієзнавства, психології, педагогіки та виховання дітей, культури та мистецтва.

Також з метою прискорення адаптації молоді та жінок-мусульманок з інших країн світу до життя в Україні організовує курси для отримання корисних умінь та навичок, зокрема: крою та шиття, перукарського мистецтва, комп’ютерної грамотності, які в майбутньому допоможуть отримати гідну професію та працевлаштуватися.

За сприяння організації «Мар’ям» жінки-мусульманки беруть активну участь у суспільних заходах та проєктах, наприклад: флешмобах, акціях підтримки, громадських роботах, завдяки чому мають можливість активно проявити свою громадянську позицію.

Чимало уваги «Мар’ям» приділяє питанням фізичного виховання жінок та дітей: в Ісламському культурному центрі міста Києва проводяться різноманітні спортивні заходи, змагання серед дітей та підлітків.

Чого ми прагнемо?

Головна місія організації «Мар’ям» в Україні — здійснення просвітницької діяльності з метою підвищення рівня обізнаності населення у питаннях про іслам та мусульман, подолання всіляких стереотипів та ісламофобії, донесення суспільству правдивої інформації про життя мусульман в Україні, зокрема про справжній статус жінки в ісламі.

Головна мета — забезпечення гідних умов життєдіяльності жінки у мусульманській спільноті та загалом в Україні, її всебічного розвитку, задоволення потреб та підтримка у питаннях освіти, працевлаштування, виховання дітей, здоров’я, відпочинку тощо.

Прагнемо, щоби кожна жінка почувала себе частиною мусульманської спільноти, відчувала підтримку братів і сестер та мала можливість жити повноцінним життям — на користь собі та суспільству.

Як до нас долучитися? 

Ми відкриті для всіх, хто прагне плідного співробітництва, відносин на засадах поваги та толерантності. Долучайтеся до наших заходів: святкувань, флешмобів, благодійних проєктів. Приєднуйтеся до нашої сторінки у фейсбуці.
Детальна інформація за телефоном: +38 (063) 05 10 300

Як дізнатися про нас більше?

Стежте за нашими новинами у фейсбуці та інстаграмі, а також на сайті islam.in.ua.
Також запрошуємо прослухати серію лекцій Таріка Сархана з питань ісламу, шаріату, культури, традицій країн Сходу.

Поділитись:

Share on facebook
Share on linkedin
Share on twitter
Share on email

Інші історії: